рух відродження галичини 




Забули пароль?
 

Реєстрація

4-03-2014, 14:30 Володимир Павлів  

Pyzdeć – увірвався терпець
(трагікомедія на 3 дії, оснащена міні-авто-рецензією)


Дія 1. Нахунамтамова

У залі засідань українського парламенту головуючий звертається до депутатів:

- Ініціатива 25 лютого показала, що українці готові на неймовірні жертви заради збереження цілісності України, навіть (багатозначна пауза) – перейти на російську у публічному спілкуванні. А це означає, що нам цю ініціативу потрібно якось врахувати, ухвалюючи нову версію закону про мови. Які будуть пропозиції?

На трибуну виходить депутат від фракції «Батьківщина»:
Колеги, ми всі бачили, як вчора у програмі Андрія Куликова майже всі про європейські експерти, безсумнівні українські патріоти, з метою вираження своєї солідарності з російськомовним юго-востоком переходили на російську мову. Ми всі були свідками того, як елегантно і шляхетно це все виглядало – вони промовляли практично без акцента. Подивіться, зрештою, у фейсбук – тисячі свідомих українців в одну мить в пориві патріотизму і вірності ідеям соборності почали писати по-російська практично без помилок. Це ще раз демонструє те, що в нашій державі немає ніяких мовних проблем. Тому пропоную офіційно запровадити практиту розмовляння всіх і скрізь російською мовою у публічному просторі до вирішення кримської кризи. Можливо, виключення зробити тільки для мешканців Галичини, гадаю наші російськомовні громадяни сприймуть це із зрозумінням, ми ж знаємо, як вони ставляться до галичан.
На зміну йому виходить на трибуну депутат від фракції «Удар» зі Львова:
Колеги, я хочу підтримати попереднього доповідача в цілому, але заперечити щодо галичан. Вчора я дивився телевізійний виступ львівського мера, він промовляв до мешканців сходу і півдня російською мовою. Я навіть не зразу це усвідомив – ті ж добрі очі, той же по-батьківськи турботливий вираз обличчя, ті ж розумні і відповідальні слова. І тут я зрозумів – мова не має ніякого значення. І це не єдиний приклад. Я чув як ведучий новин на радіо «24» щебетав по-російськи, а перейшовши потім на українську, не міг дати собі з нею ради, заявляючи, що наш Рінат опинився на вісімдесят ВІСЬМОМУ місці у якомусь там рейтингу. Я бачив теж живописних львівських дідусів – за зовнішніми ознаками типових бандерлогів, що ламаючи язик, намагались говорити по-російськи до «вільного мікрофона». Цей народ насправді здатен на справжні дива заради соборності. Звичайно з галичанами ще треба попрацювати, але вони стараються, та й скажімо собі чесно – вони ж тільки «на ліцо ужасниє», але ж «добриє внутрі». Тому я певен – навіть галичани зможуть, якщо захочуть.
В цей момент його перериває обурений вереск з місця виклично пофарбованої на біло депутатки з фракції «Свобода»:
Ні, я не розумію. На хріна нам були усі оті цирки в парламенті, бійки з міліцією, голодування під Українським домом, звернення інтелігенції про «язик попси і блятняка»…
В цей момент її мікрофон замовкає. На здивований погляд в бік головуючого з його уст зривається похмура фраза:
Помовч, сука, ти свайо уже сказала…
При цих словах обличчя депутатки синіє від люті і затерпає, що зрештою разом з її блонд-зачіскою сприймається колегами як образ німого протесту, забарвленого в національні кольори.
Тим часом в кулуарах група депутатів з різних фракцій курять під табличкою «Не палити» і ведуть вільну бесіду на ту ж тему.
Ви панімаєтє, - каже депутат від фракції КПУ, - якщо ця акція буде тільки на час кримської кризи, то вона буде сприйматися російськомовними як ворожа пропаганда. Нємци в сорок пєрвом теж по-російськи кричали до наших солдатів: здавайтесь, ми обєспєчім вам єду, чістую одєжду і свободу. Поетому, щоб досягти стабільності і миру в нашій державі потрібно всім, ну може кромє западенцев, перейти на російську раз і навсігда. К тому же, руській язик – це язик гєнієв, Пушкіна напрімєр..
А Шевченко шо не геній? – обурюється депутат-свободівець зі Сходу України.
Та спакуха, - втихомирює його депутат від ПР із Західної України, - Шевченка ніхто у нас не відбере. Тут якраз справа проста: оскільки Тарас Григорович писав переважно «під шафе», то й читати його слід «під шафе». А коли ми читаємо кириличні тексти «під шафе», то нам власне один болт, якою мовою вони написані. Ну шо нє? (Сміється)
В цей час поруч пробігає відомий політолог, колись теж депутат і журналіст.
О, а давайте Тарасіка спросім, - кидає дещо глузливо депутат-комуніст і негайно ж задає провокативне питання: Тарасік, як ти гадаєш, чи варта соборність України того, щоб всі українці перейшли на російську мову.
Тарасік дещо нервово кліпаючи дістає цигарку і починає тарабарити:
Ні. Тобто так. Ці проблеми з двомовністю, це теж проблеми з подвійним бюджетом у цій сфері, а у нас грошей і так катма. До того ж українська мова зовсім не розвивається, а тисячі так званих українських філологів займаються псевдо-лінгвістичними студіями, вигадують всяких там «очільників» і тягнуть на це з бюджету дурні гроші. До того ж, навіть гуцули з бойками визнали вищість російської пісенної культури над своєю. Тож, питається – нахунамтамова – підсумував Тарасик дещо нечленороздільно.
Ну от, а я що казав, - підсумував у свою чергу депутат-комуніст.
Так то воно так – почав сумніватись депутат-свободівець, - але хто ж насмілиться озвучити таку пропозицію українському народові, та й взагалі – як буде по-російськи римуватися наше улюблене гасло «пам’ятай чужинець – тут господар українець».
Та, з гаслом щось придумаємо, - пожвавився депутат-регіонал із Західної України, - а от Хто – це дійсно проблема, повинен бути хтось авторитетний як для заходу, так і для сходу країни. Щоб і одних переконати і в других викликати довіру, що це справді не жарти.
А може Шухевич, - з приховано лукавою ухмилкою запропонував депутат-комуніст, - уявіть собі: по всіх телеканалах Юрій Шухевич звертається російською мовою – «Я внук пєтлюровца, син бандеровца, узнік комуністічєского рєжима, для блага родіни пєрєхожу на русскій язик і всєх вас прізиваю сдєлать то же самоє». А?
Та ну, - вдає обурення депутат-свободівець, - старий на це ні за які гроші не піде…
Та за гроші не піде, - вдаючи розуміння зауважує депутат-регіонал із Західної України, - а за Україну, за соборність?
Депутат-свободівець випростовує поставу, випинає груди, напускає на обличчя пелену драматизму і стриманим, але твердим голосом каже:
Так. Мова – це тільки засіб спілкування. А соборність – це віковічна мрія українського народу. Ще Леся Українка писала – «Мріє, не зрадь». І ми не зрадимо.
І я ж кажу, - дещо не в тему, не розуміючи драматизму ситуації, втручається Тара сік, - Я й кажу нахунамтамова.

(Кінець першої дії. В залі чути схлипування і ріденькі оплески. Антракт).


Дія 2. Запад нам паможет.

В кабінеті тимчасового голови Верховної Ради закрита нарада тимчасових керівників фракцій та вибраних, не відомо за яким принципом, депутатів. Доповідає голова тимчасового уряду:

Колеги, ситуація в Україні є блядською. Бабла нема, армії нема, міліції нема, кадрів для реформування країни нема, напрацювань нема…Хуйогозна, що робити, а тут іще той іобаний Крим…(через паузу несміливо). Може виміняємо його у москалів на бабки, чи хоч на газ, або на крайняк на кадри.
Сєня, ти гаварі да нє загаварівайся, - зауважив суворо головуючий, - які нах кадри, ми після їхніх спеців у нашій армії й СБУ досі присідаємо від вибуху кожної петарди. Давай бліже к дєлу.
Так от, - каже тимчасовий прем`єр, - є поважна загроза, що всі ці західні мільярди, якщо й прийдуть до нас, то нам їх доведеться втопити у більшості в той самий Крим. А те, що залишиться, піде на кормлєніє шахтарів і металургів юго-востока. Чому? По-перше, бо ми там ніколи не будемо мати вирішального впливу, а це означає, що вони лиш тягнутимуть з нас гроші, але ніякого реформування на своїй території не дозволять. Це фактично бездонна паща дракона, у яку нам у вигляді офіри за соборність доведеться приносити в жертву всі оті західні мільярди. По-друге – це вже відносно юго-востока – туди доведеться вкладати все, що залишиться, щоб годувати місцевий комуністичний і регіональний електорат, а також намагатись модернізувати підприємства, які вже давно належать нашим олігархам, і які, суки, не вклали ні копієчки в їх модернізацію, та й не збираються. А це, в свою чергу означає, що про ніякі реформи, не кажучи вже про якусь підтримку середнього чи малого бізнесу в центрі і на заході країни нема чого навіть мріяти. Все, бля, втопимо у цей сраний юго-восток.
Ну, зі «сраним» я б попросив, - несміливо обурився голова фракції ПР, - хотів би нагадати, що це не юго-восток за вас тримається, а ви за нього. От і робіть висновки…
І дєйствітєльно, - підтримав колегу голова фракції КПУ, - Нам реформи нах не потрібні. Вам потрібні, от і платіть. І якщо хочете втримати Крим, теж платіть. А купити лояльність к вражескому режиму, це справа ой яка недешева…
Які ще будуть думки, колеги? - запитав головуючий, поглядаючи з-під лоба на депутатів, які не відомо, за яким принципом, були допущені до закритої розмови.
Ну, що ж, - почав позафракційний депутат Ванія, пускаючи бешкетні погляди у бік депутата від нової більшості Рошенка, - якщо потрібно втопити мільярди у юго-восток і особливо в Крим, то втопимо. Що ж робить – Україна у нас одна.
Згоден, - зажовуючи підступну либу і хтиво пітніючи, продовжив Рошенко, - реформи реформами, мільярди мільярдами, а національна ідея – це наше все. Хіба ж наші діди і батьки, що століттями боролися…(симулюючи схвильоване ковтання слини, Рошенко пропустив пункт, за що саме боролися і хто саме боровся), хіба ж вони боролися за реформи чи мільярди? Ні, вони боролися і страждали за Україну – єдину, соборну, вільну.. Хоч синам, як не собі…як казав класик.
Ні сантиметра української землі не віддамо ворогові, - перебив його патетично голова фракції ВО «Свобода», але опанувавши своє хвилювання, звернувся до депутатів Ванії і Рошенка, - Але ж ви розумієте, що й соборність має свою ціну…
Так-так, колего, - закивали в унісон обидва адресати цієї піліпіки, - ви теж своє отримаєте.
А що на це народ скаже? – вискочив з-за столу, мов Грицько з конопель, лідер фракції «Удар».
Який народ? - з виразом підступності на обличчі запитав голова фракції ПР і переглянувся при цьому по-змовницьки з головою фракції КПУ.
З народом все буде добре. Наш народ готовий віддати все за соборність, все – і мільярди, і реформи, і ЄС. А хто буде проти – той зрадник, провокатор, агент Кремля врешті-решт, - розважливо промовив голова фракції «Батьківщина».
Хрунь, карочє, - підтримав колегу голова фракції ВО «Свобода».
Весь цей час тимчасовий прем’єр сидів мовчки з пригніченим виглядом. Коли запала мовчанка, він досить тихо, наче сам до себе, промурмотів: А як же ж Захід, а що на це Захід…А потім ще тихше і ображено – тануйогона, таяйібав..(далі зовсім незрозуміло).
У цей час лідер фракції комуністів набирає номер по мобільному телефону, який по зрадницьки пікає з-під кожної натиснутої клавіші, з чого всі розуміють, що набирається номер закордонного абонента. Під прискіпливими поглядами всіх учасників зустрічі, головний парламентський комуніст, заховавши голову під стіл, напівпошепки доповідає: Дакладиваю. Всьо пучком. Запад нам паможет.

(Кінець другої дії. В залі чути нервове шарудіння папірчиків від цукерків «Рошен». З гучномовця оголошується продовження без антракту).


Дія 3. ЮБК-Карпати-Разом!

Сцена 1. оформлена в стилі підвечірку на одній з площ Сімферополя. Актор, що грає роль міністра туризму ЮБК говорить хорошою спочатку російською, а потім не менш хорошою українською мовою. У Криму знаходиться 160 будинків відпочинку. З них 150 належать людям немісцевим і управляються з Києва. Ще п’ять належать хуйзнакому. І тільки п’ять нам. Ми на це не погоджуємося. І ми готові залишитися в складі України за умов, якщо всі ці будинки відпочинку будуть повернуті у нашу власність і якщо столична влада не буде пхати свого носа у наші справи.
Сцена 2 оформлена в стилі інтимного полумрака найдорожчих київських ресторанів. За одним зі столиків сидить кілька чоловічих силуетів, обличчя яких неможливо розгледіти через темряву. З того, що за столом немає тьолок видно, що розмова ділова і конфіденційна. До глядачів долинають перші слова, з яких стає зрозуміло, що це далеко не початок розмови.
Нє, ну нахмнє такіє прєобразованія, якщо рускіє отжимают мой бізнес в Криму. Шо ето за побєда над антінародним режимом кровавого узурпатора, - нервово звучить хрипливий голос огрядного силуету, що в нахабній позі розвалився у фотелі.
Та спакойна, бля, може ше нічого не прідьотся отдавать, може якось дабазарімся с кримскімі. А на крайняк ми тібє как кампєнсацію отдадім якийсь там санаторій в Трускавце чи в Моршині. Ілі там базу в Яремчі…, - відповідає йому, приховуючи збудження, випростуваний силует, нервово погладжуючи серветку на столі.
А шо на ето галічанє? – перший голос.
Та какіє нахуй галічанє, кто іх там будєт спрашивать. Ну нє, Алєжа? – другий голос.
Ну, ти не поспішай так ділити наш ресурс, - досить вайлувато вступає в розмову третій силует.
Какой в жопє ваш ресурс. – нервується далі другий голос, - Там уже давно практічєскі всьо прінадлєжит нашим – кієвскім, адєскім, данєцкім, днєпрапєтровскім. У ваших там астался, бля, гулькін нос. Ну і зємєлькі трохи.
Ні, ну а все ж, як же ж наші люди?, - підключається четвертий співрозмовник, делікатної тілобудови і штивної пози, яка видає непризвичаєність до таких засідань.
Які ваші люді? Ти пасматрі на Алєга – абєспєчєний уважаємий чєлавєк, прі бабках, палітічєскій дєятєль, парламентарій..А может ісчьо і прєзіка із нєго сдєлаєм. Учісь і тєбє карта пайдьот. Шо у вас опщєго с етімі гуцуламі, бойкамі?
Хочу нагадати, що саме вони відіграли важливу роль у нашій боротьбі…, - без переконання зауважує четвертий голос.
Ну вот. Всьо правільна, - перший голос, - ані же баролісь за Україну, за соборність? Вот і палучілі. А дома отдиха і санаторії ім нахрєна? Пусть пасут сваїх каров, мутят там бринзу, пусть пляшут в етіх сваїх кептарях. У ніх і так нєт дєнєг для бізнеса. Каждаму, бля, свайо. Ну, нє.
Взагалі-то так, - знову підключається третій голос до розмови, - це ж тільки жиди мріють про бізнеси, про власність. А український народ завжди любив працю. Тому гадаю, що галичани із розумінням сприймуть необхідність передачі їхніх земель і не рухомостей в якості компенсації тим, хто втратить свої активи у Криму. Це буде жертовний акт, спрямований на збереження єдиної і неділимої України.
А чтоби єто нє виглядєло оскорбітельно, как полний развод лахів і грабьож срєд бєла дня, прєдлагаю започаткувать в СМИ акцию: ЮБК-Карпати-Разом!
Геніально, - дещо за голосно для конфіденційної розмови резюмує недосвічений у таких справах четвертий голос.

(Кінець третьої дії. В залі чути непевну спробу організувати бурхливі оплески, які перериваються істеричним крико – так, на хуіа нам це все потрібно!? Після цього глядачі полохливо покидають залу, а сцену закриває завіса).


Міні-авто-рецензія (в стилі доносу)

Поширення вищенаведеної псевдо-драми, а також позитивні відгуки про неї, пропоную закваліфікувати як підступну провокацію, приховану гру на користь ворогам батьківщини та відкриту зраду національних інтересів.
Кара за такі дії передбачає пожиттєве заслання у Крим та повну заборону говорити, писати і читати там російською мовою.

Автор публікації: Володимир Павлів

версія для друку

yrij.net
© Рух Відродження Галичини