рух відродження галичини 




Забули пароль?
 

Реєстрація

1-05-2013, 14:08 Володимир Павлів  

Пропозиції по визначенню Дня Галичини
Національний День - встановлена дата, на яку припадає свято держави або несуверенної країни. Цей День вважається найважливішим громадським днем даної країни. На нього може припадати дата проголошеної незалежності чи суверенітету та/або бути повязаною з оголошенням якогось видатного державного документа – акта, конституції, перших народних зборів, тощо. При визначанні урочистого Дня держави чи країни може нерідко служити якась важлива історична подія, що сталась в житті народу. До такими подій можуть належати: блискуча перемога чи втрата незалежності і, як наслідок, –перетворюється такого дня на символ нового етапу в боротьбі за її відродження. Також таким народним Днем може бути день народження/памяти видатного діяча героїчного минулого – правителя, просвітителя, тощо. Тут важливо зазначити, що нерідко Днем християнської країни ставало свято котрогось зі святих, визнаних святим покровителем країни.

Встановлена за такими ознаками подія набуває рис "Національного Дня" і, якщо спершу він не завжди одержує загальновизнаного статусу чи поширення, то в подальшому набуває повноцінних ознак всенародного свята і закріплюється як державне свято з вихідним днем. Відзначають такий День різноманітними святковими заходами: урочистою ходою, жартівливими змаганнями, танцями, фейерверками, пригощаннями тощо. Для глибшого переживання, можливі також часткові відтворення історичної події, що відбулись у цей день.

Національний день держави чи несуверенної країни є загальною назвою цього урочистого свята і зовсім необовязково носить назву «національний день». Відомими є також такі його назви, як: день незалежності, день взяття…, проголошення, святого, уродин, і т.д. і т.п.

Найчастіше національний день є єдиним в році, він фіксований і триває один день.

Проте, в окремих країнах існують кілька таких днів (наприклад у Пакистані їх три). А в Гонконзі та Макао, спеціальних адміністративних районах Китаю, святкують власні дні створення цих країн, а також національний день Китайської народної республіки. Звичайно, й Тайвань має своє свято. Подібної практики притримується й Великобританія, частини якої мають власні «національні дні». Ще одна цікава практика святкувань цієї урочистості полягає в тому, що Національний день може й не бути фіксованим, а визначатись на конкретний період місяця. Для прикладу можна назвати Ямайку, у якій Національний день святкується в перший понеділок серпня. В понеділок 6 серпня 1962 року було підписано акт про незалежність від Великобританії.
В історії країн світу бувають також випадки, коли час від часу день країни міняється. Так, в Таїланді прийнято національний День відзначати 5 грудня, за датою народження монарха. Зрозуміло, що зі зміною короля, змінюється й дата національного свята.

Поруч з кількостю національних днів, таким же ріноманітним є й тривалість свята. В окремих країнах вона триває більше одного дня.
Часто обидва фактори є повязаними між собою і феєрія святковості служить додатковим приваблюючим фактором для відвідин країни туристами з різноманітних куточків світу. Показовим в цьому плані є святкові дійства, що відбуваються в Галісії, історичній і національній країні Іспанського королівства. День Галісії і її культури вважається найбарвистішим святом всієї Іспанії, що триває цілий тиждень. Щорічно 25 липня тисячі туристів збираються в Галісії, щоб своїми очима побачити веселощі жителів Галісії і взяти в нім безпосередню участь.

В глибині традицій національних днів проглядаються різноманітності держав та країн в історичному, народному, релігійному, чи якихось інших аспектах. Сьогодні ми також живемо в різнобарвному світі, яким є Україна. Вона входить в четвірку найкрупніших європейських держав і вже це є передумовою її надзвичайної етнографічної та географічної різноманітностей. Так, в ній проживає кілька корінних народів і етногруп. Поруч титульної нації Українців тут живуть такі народи, як Русини, Караїми, кримські Татари і Кримчаки. Вони різняться між собою за походженням, рівнем культури і духовності, релігійними віруваннями і менталітетом. Їх всіх обєднує свято Дня Незалежності, але вони мають право і на свої власні свята та символіку. Прикладом для нас може служити Європейський Союз, в який прямує Україна. Це міждержавне утворення має свій день, що називається Днем Європи. А в середині обєднаної Європи, як ми бачимо, держави і країни недержавних народів відзначають та провадять святкові заходи, урізноманітнюючи таким чином, палітру щоденного життя.

ПРОПОЗИЦІЇ по визначенню Дня Галичини


Частина 1 (з давнини, також пов'язані з християнським життям)

1.1 На честь першого князя, що мав княжий стіл в Галичі – Ігора-Івана Васильковича (+1141) з династії Ростиславичів. Син князя Василька Ростиславича, брат Ростислава-Григорія (+1127/1141), родоначальника Берладничичів. Християнські імена дані на честь Трьох святителів: Василія, Івана і Григорія. Пам'ять і свято Трьох святителів – 12 лютого.

1.2 На честь дня загибелі останнього нашого незалежного монарха, представника королівської династії Королівства Русі – Юрія Тройденовича 7 квітня. Також християнське свято, Благовіщення (час Великоднього посту).

1.3 На честь головної святині Галичини – Галицького Успенського Собору. Свято Успіння Пресвятої Богородиці – 28 серпня.

1.4 На честь християнського святого, першосвятителя Галичини і Всієї Червенської Руси св. Горазда, наступника свсв Кирила і Методія. День пам'яті – 27 липня.

1.5 Згідно традиції зафіксованої в ПВЛ (Літопис Руський) - на честь св. апостола народів, в тому числі й слов'ян Павла, 12 липня (Католицька церква 29 червня), або Андроніка, родича св. ап. Павла і Юнії (I ст., святий апостол від 70, єпископ Сірмії, Паннонія. Проповідував в багатьох країнах). День памяті припадає на 4 (17) січня (70 ап.), 17 (30) травня, 30 липня (12 серпня).

частина 2 (пов'язано з початком національного відродження)

2.1 Маркіян Шашкевич виголошує Перше в Галичині вітальне слово Русинською мовою. Воно здійснене у формі оди (панегірик) на честь ювілею цісаря Австрійської Імперії. Так прирівняно нашу мову до офіційно визнаних: польської, угорської, німецької. Дата події - 12 лютого 1835 року. Співпадає з п.1.1

2.2 Галицько-Руська матиця — культурно-освітнє товариство в Галичині, засноване 16 липня 1848 року у Львові.

2.3 Собо́р ру́ських уче́них («Собор учених руских и любителей народного просвіщенія») — перший просвітнцький з'їзд у Галичині, скликаний Головною Руською Радою з ініціативи Миколи Устияновича й Івана Борисикевича. Відбувся у Львові з 19 по 26 жовтня 1848 року

2.4 Тимчасовий Основний Закон про державну самостійність українських земель бувшоїавстро-угорської монархії ухвалений Українською Національною Радою за засіданні дня 13 падолиста 1918 (Артикул III. ДЕРЖАВНА СУВЕРЕННІСТЬ. Отся державна територія творить самостійну Західно-Українську Народню Республику).

2.5 Після переговорів з Директорією 22 січня 1919 р. в Києві проголошено Акт Злуки УНР та ЗУНР (зараз 22 січня відзначається як День соборності України). Але Акт Злуки реалізовано не було – як через складне воєнне та міжнародне становище обох республік, так і через значні суперечності між урядами ЗУНР та УНР щодо внутрішньої та зовнішньої політики. І коли Директорія взяла курс на союз із Польщею, з якою ЗУНР була у стані війни,
Є. Петрушевич 4 грудня 1919 р. денонсував Акт Злуки. Є. Петрушевич, день народження 3 червня 1863 р. (м.Буськ).

2.6 У лютому 1921 р. Ліга Націй офіційно визнала окремішність Галичини й визначила Польщу тимчасовим окупантом за умови, що сувереном краю є Антанта, рекомендувала Раді амбасадорів країн Антанти розглянути дане питання.

2.7 Проект Конституції Західноукраїнської Народної Республіки (1920р.) С.Дністрянського

Автор публікації: Ігор Судиславич-Стрільців

версія для друку

yrij.net
© Рух Відродження Галичини