рух відродження галичини 




Забули пароль?
 

Реєстрація

16-04-2013, 12:36 admin  

Чи можлива і чи потрібна "Партія Галичан"?
 
Вже не перший десяток років в Галичині диcкутують над питанням сторення громадського руху чи то якогось політичного об’єднання, яке б представляло інтереси галичан, було чинником консолідації та усвідомлення своєї окремішності мешканцями краю перед іншими українцями. Втім, поки що далі розмов справа не доходить. Ми вирішили ще раз запитати у політиків та експертів про те, наскільки нині реальною є ідея, яка здатна об’єднати галичан, чи існує ідея, яку б цей регіон зміг запропонувати українцям як альтеративу існуючому стану справ у країні. Отож, чи можливим є практичне оформлення ідеї створення «партії галичан»? Чи не варто це розцінювати як певний крок відчаю перед загальнодержавними проблемами? Чи, можливо, – це крок до вираження своєї окремішності? Що далоб створення такого об’єднання?


Тарас Возняк (політолог, культуролог)
По-перше у цьому плані потрібно знати законодавство. Якщо робити будь-яку партію, то потрібно щоб вона мала представництво у кожній області, а Галичина – це тільки три області і ще можливо Буковина, але ми їх не питаємо. І в цьому контексті є технічна складність.
Другий аспект – мені здається, що Україна буде такою великою, наскільки великими є наші мрії. Якщо ми хочемо бачити її від Дону до Сяну, то вона такою і буде. Якщо ми хочемо бачити від Збруча до Полтви, то вона такою і буде. І в цьому сенсі, мені здається, що тут проявляються такі пораженські настрої в українців. Тобто, якщо ми не можемо побудувати велику Україну, то давайте будувати маленьку. Але, знову ж таки постає питання – яку маленьку, в яких межах? Інколи ця малість наскільки стає малою, що зводиться, наприклад, до Галичцького району Івано-Франківської області. Щось таке ми може і зможемо побудвати, а може і не зможемо. Але, мені здається, це настрої поразки. Думаю, що потрібно бути веселішими, красивішими і тоді таких настроїв не буде.
А щодо того, що ця партія мала б якось згуртувати інтелігшенцію і запропонувати щось всій Україні, то - Україна мала б об’єднуватися навколо всієї України, а не навколо львівської інтелігегції, тим більше знаючи цю інтелігенцію…



Володимир Павлів (журналіст та публіцист, модератор Галицького дискусійного клубу "Митуса")
Зараз є ініціативна група, яка створює партію під назвою «Українська Галицька партія» і вони збирають підписи, роздають газету, мають свої намети. Але щоб оформити партію в Україні, то потрібна певна процедура. Ну але це зовсім не та партія, про яку я писав. Я писав про потребу свідомим галичанам, тобто тим людям, які усвідомлюють свою ідентичність, організуватися в партію і таким чином відстоювати інтереси цього регіону. А ця партія навряд це зробить. Це спроба проексплуатувати галицьку тему і дістатися до парламенту. Такого типу якась там «енна» по рахунку партія може з’явитися, але який з неї толк, я не знаю.
Натомість, та ідея, про яку я казав, вона надалі опрацьовується. Низка людей працює над створенням такого спочатку широкого громадського руху, а потім щоб з цього руху виникла така партія. Поки що вся робиться навпаки – такий диванний проект, який спочатку реєструють, а потім шукають прихильників. Я ж пропоную робити все навпаки – спочатку розворушити галицьке суспільство, щоб воно усвідомило свою окремішність, свою інакшість, щоб це був широкий громадський рух, а потім щоб з нього натурально випливала партія. У цьому тоді є сенс, а творити чергову фікцію – немає сенсу.
Щодо закидів про можливий сепаратизм, то тут вже перейдена точка неповернення. Вже вся Україна знає про те, що в Галичині є настрої, які можна називати сепаратистськими, хоча це і не зовсім правильно. Тобто якість автономісти, сепаратисти є. І ці звинувачення використовуватимуться при кожній добрій нагоді. Це вже проїхали. З цим нічого не зробити. Але з іншого боку, чим більше про це говоритимуть по всій Україні, тим краще для таких як я. Тобто для прихильників того, що Галичина має бути, по-перше, єдиним цілісним організом, а не розділеним на три абсурдних області. А по-друге, що цей єдиний адміністративно-територіальний організм має мати максимум повноважень щоб забезпечити розвиток свого регіону і добробут своїх мешканців.



Андрій Микитин (громадський діяч)
Ця ідея є не новою. Вона бере свій початок ще в 1990-х рр. Тоді її озвучив Вячеслав Чорновіл. Він написав цілий проект так званої федеративної України. Зрештою, де-факто, Україна і є федеративною державою, бо має Автономну республіку Крим.
На сьогоднішній день, коли є «партія Донбасу», як я її називаю «партією алігаторів», то чому не може бути «партії галичан». Це не є якийсь сепаратизм. У цьому нас звинувачують націонал-утопісти, які вже 20 років є в Галичині при владі, розказують людям байки і довели народ до ручки. Їхній цей націонал-утопізм став небезпечним. Клани з інших регіоні вже тут все скуповують. 
А сторення такої «партії галичан» потрібно у всіх відношеннях, для захисту регіону, щоб захистит ту ж українську мову. Нині ми позбавлені можливості дивитися фільми українською мову, читати міжнародні журнали. Ці націона-утопісти вимагають, щоб все робилося українською мовою на всю Україну, а це не користуватиметься попитом. Бо ми насильно хочемо накинути це на всю Україну. Це нереальні речі, ніякий бізнес на це не погодиться. Через це ми втрачаємо.
У Галичині є інша ситуація, це визнає навіть Партія Регіонів, яка дозволяє їм підводити свою платформу під місцеві особливості. У протилежному випадку їй тут не вижити. 
То чому не можна, щоб галичани сказали, що ми трішки інакші, і хочемо наступні речі. Чоум ми не визнаємо, що ми трошки інакші. Ми не хочемо щось нав’язувати чи диктувати умови, а просто в межах Галичини хочемо те, те і те…. І ніхто нас чіпати не буде, весь світ нас визнає. А у протилежному випадку виходить, що ми робимо експансію, нав’язуємо людям іншу культуру, мову, традиції.



Олександр Сич (народний депутат України, ВО "Свобода")
З юридичної точки зору, то згідно законодавства, стоврення партії не обмежиться виключно територією Галичини. Є чіткі умови. Для прикладу «партія галичан» має мати осередки в Харкові чи Одесі. Це абсурд.
По-друге, на мою думку, якщо мова йде про створення такої партії, то це відбувається в контексті тих провокаційних сепаратистських тенденцій, які зараз мусуються. Мовляв, якщо ми не можемо об’єднати Україну, не можемо створити одне органічне національне тіло, то давайте краще відірвемо Галичину. Це набагато легше, ніж з України створити Україну. Я вже колись говорив, що сьогодні в світі, хоча територія і не є мірилом могутності держави (сьогодні це місце зайняли економічна потужність, технологічний та інтелектуальний потенціал), але дуже тонко сприймається факт втрати державою хоча б одного метра території – це ознака слабкості держави. Тобі сусіди починають таку державу терзати. І територіальна цілісність перетворюється на справу принципу. 
Я думаю, що сама ідея поділу України на декілька частин призведе до того, що України не буде, її розтерзають. Тому для мене ця ідея виглядає провокаціною і живиться з тих джерел, звідки живиться сама ідея сепаратизму.



Сергій Адамович (доктор історичних наук, депутат Івано-Франківської облради)
Створення якоїсь окремої «галицької партії» призведе до регіоналізації політики. Тоді буде якась окрема «донецька партія», якась окрема «кримська партія». Думаю, що галицькі політики чудово можуть захищати інтереси регіону переубваючи в чинних партіях. Від цього їхня якість не змінитися. Проблема не в партіях, а в якості політики.Формально утворення такої партії може і викличе у когось підтримку, але чи це покращить якість української політики? Те, що буде розцінено як дії до сепаратизму, то це однозначно.



Володимир Єшкілєв (письменник)
Створення «партії галичан» - це такий проект, який обговорюється ще з кінця 1980-х рр. Різні інтелектуальні групи на Галичині магалися опрацьовувати цю ідею, але кожного разу на шляху до створення такої партії ставав факт, що подібна партія буде визнана сепаратистською, а відповідно не знайде розуміння ні в електорату, ні в правоохоронних органах.
Власне, сьогодні ця ідея знову актуалізується. Виникає може ілюзія, а може неілюзія – таке відячуття, що компакний регіонів з однорідним політичним полем краще виживе в кризові часи, ніж велика держава, в якій об’єднанні дуже різні і за економічним, і за політичним, і за ментальним типом території. Хоча, в сучасному світі така регіоналізація, як правило, стосується не стільки адміністративно-територіальних, скільки фіскальних і економічних речей. В першу чергу, дивляться кому платитимуться податки, наскільки ця територія буде самодостатньою в економічному плані і чи зможе вона доєднатися до якихось глобальних проектів і в якій якості.
Безумовно, що на сьогоднішній день питання автономії Галичини підігріваються ззовні. З одного боку, зі Сходу є пропозиція приєднання України до більшого євразійського простору і Галичина туди не вписується. З іншого боку, є така ідея серед простих людей, що до Європи Галичині було б простіше приєднатися, ніж усій Україні.
Як на мене, то безперечно, будь-який поділ був би катастрофічним. Створення такої партії під такий проект я б не вітав. Але створення «партії галичан» як партії яка б намагалася дати регіону якусь самосвідомість, самоусвідомлення куди ми йдемо, що ми хочемо і в чому наші особливості, то безперечно, такий проект вітався б. Він би був спрямований не на якісь адміністративні поділи, а сприяв би, в першу чергу, самоусвідомленню галичан і зняв би комплекс «галицького месіанства», щоб Галичина вже принила жити заради українізації України, а почала жити заради свого доброботу, своєї внутрішньої мети. Якщо б ця партія взялася за таку мету (але це процес довготривалий, який вимагає зміни кілкьох поколінь), то такий прект би безперечно вітався.



Віталій Перевізник (громадський діяч)
Оскільки створенням партії займаються люди з великим досвідом громадської роботи ще з кінця 80-х, а також незаперечним авторитетом, то це цілком реальне завдання, тим більше, що чинний Основний Закон дозволяє громадянам створювати політичні об'єднання.
Люди, що були активістами перших новітніх деморганізацій, вирішили, об'єднавшись, сказати вагоме слово.
Такий крок, як мінімум, активізує політичне життя країни. Мінусом може бути збільшення кількості гравців на правому політичному фланзі...

Джерело: http://firtka.if.ua/?action=show&id=34490

версія для друку

yrij.net
© Рух Відродження Галичини