рух відродження галичини 




Забули пароль?
 

Реєстрація

10-08-2012, 17:57 Даян-Ярослав Монастирський  

Руїна з слонової кістки
Руїна з слонової кістки     ...усе своє свідоме журналістське життя я писав про мистецтво. пишучи у рубрику "споживач”, чи готуючи політичне ессе, дописуючи у історичну колонку, чи майструючи який огляд, - я писав про мистецтво... і лише пишучи про мистецтво, вимушено писав про митців, чи споживачів мистецького продукту, історію предмету, огляд звершень і звершників, - про що завгодно, крім мистецтва... 

мої мистецькі дописи викликали інтерес спецслужб, котрі зголошувались до волонтерської редакторської роботи над моїми творами. бувало, запросять о п’ятій, наллють гарячої свіжозавареної білої гарбатки, вишуканими, ще тепленькими, смаколиками з цукерні пригощають, і ніжно так, лагідно, мало не по-батьківськи, і за-пані-брата, водночас, балакають-научають: ...оце - не пиши, оце - теж не пиши, оце - дуже гарно, надзвичайно талановито, - так писати не слід, це не пиши, а ось це можна, але - не на часі,..

...я, звісно ж, обіцявся працювати над собою, дошукуючи глибинної майстерності, і... - грішив знову. чи то тому, що така вже природа людська, а чи тому, що балансування на межі дозволеного, рівночасно з жонглюванням власним здоровим глуздом зусиллями надлюдськими (де над- читається як не-) керманичами поспільств, у котрі заглиблені моя та суміжні свідомості, викликає певний потяг, чи навіть неабияку пристрасть, що переростає в непереборну залежність пізнавальних можливостей до диссонуючого з теорією і логікою вітчизняним емпіризмом. і ти довбеш, довбеш сесю скелю, вдихаючи кам’яний пил розбавлений киснем, а чому, а головне - для кого, уже й не знаєш. озернешся - навколо самі манекени...

манекени нібито живуть. і все тут таке. не те що несправжнє - навпаки - сюр. ніде більше в світі не знайдеться більш матурованого, звісно ж, в мистецькоу плані, поспільства. тут - усі критики,.. автори, знавці, практики, мистці і мисткині, герої україн і гваделуп, капітани міжзоряних човників і каноє. пливуть собі, як тоті дхарми у свідомости. і кожен - і всі - суть одне - вічне - мистецтво. одне блядство...

звісно ж, за запропонованих обставин, залишається писати хіба про штукарство, але, як поточний автор вже зауважував в перших рядках цього опису, - пишучи про мистецтво, мимоволі пишу про що завгодно, окрім мистецтва, як такого.

роз’єднані держави україни-гваделупи, серпня місяця, 10-го дня, 2012 року од Різдва.
раб Божий і приятель штукарства, радактор Galychyna.Info
Даян-Ярослав Монастирський

Джерело: http://galychyna.info/galicia/g-society/2865-ruyina-z-slonovoyi-kistky.html

версія для друку

yrij.net
© Рух Відродження Галичини