рух відродження галичини 




Забули пароль?
 

Реєстрація

27-01-2003, 04:06 Даян-Ярослав Монастирський  

Галицький гімн “Весни народів”
Галицький гімн народився революційного 1848-го року (“весни народів”). Звісно ж мова йде про твір Івана Гушалевича (1823-1903), “Мир Вам, браття”, мелодію до котрого пізніше аранжував Денис Січинський.
Іван Франко писав:”...Його перший виступ був, справді, тріумфом. Постала ся пісня, що сталася 1848 року, немов девізом русинів, їх національним гімном, здобула собі відразу широку популярність, була навіть окремою карткою видана і роздана в Празі руською делегацією на слов’янськім з’їзді іншим представникам слов’янства...
...Що то за секрет був у тім вірші, що він від першого разу трафив до серця галицьким русинам і зробився на довгі роки, на цілі десятиліття їх національним гімном... Гушалевич, опинившись серед бурі 1848 року, оказався навіть віщуном”...бо створив щирий вірш, який закликав до єднання й борні за високу мету.
Сьогодні – це гімн Суверенного Галицького Ордену.
СГО є центром формування і пропаганди галицької (західноукраїнської) ідеології, що зцементовує місцеві еліти. Тому, першочерговим завданням ГПК є пропаганда галицької історії і культури, а також створення районних та місцевих осередків, їх друкованих органів та ЗМІ. Головними цілями нашої організації є повернення в сім’ю європейських народів, звідки нас було вилучено насильно, і, звісно, забезпечення національної безпеки і економічної свободи. Усі проблеми в результаті зводяться до центрально-економічної.


Як усе починалося, до чого ми прийшли і що буде далі?
Спершу було багато пафосу і гонору, зокрема, від того, що Україна володіла найвищим економічним потенціалом в екс-СРСР, але за часи незалежності виробництво скоротилося вдвічі, кожен четвертий живе за межею бідності, натомість, маємо - чи не найшвидші в світі темпи поширення СНІДу і віртуальну демократію, населення зменшується, безробіття зростає, президент залишається президентом, і загал вперто сприймає як належне спроби злучити ЗУНР і УНР в одну державу, але то вже стосується не тутешнього люду, позаяк, в галицькій ментальности елементалія державницької самоідентифікації була присутня завжди.
Не можу сказати напевно, як довго посада диктатора ЗУНР (після Є.Петрушевича) залишатиметься вакантною, але наступ новітньої галицької контр-еліти очевидний. Вони не ведуть перемови, чи круглі cтоли, а цементують етнос національною ідеєю. Напівлегальна організація віднаходить своїх, і в коридорах влади, і в мистецькому середовищі, і де інде. Йменується ця структура " Суверенний Галицький Орден ". Вони діють планово, виважено, не висуваючись до часу на авансцену політикуму, і цінуючи кожного з своїх членів. Меморандум СГО передається з рук в руки, з флоппі на вінт.
Саме ідея давно туситься в мізках регіональних автохтонів. Напівміфічна Хорутанія (Червена Русь), Галицьке Князівство, ЗУНР гатунку 1918 року - не могли не залишити сліду в пам’яті люду, також як і впливи Речі Посполитої та імперії Габсбургів,- усе це нагамуз значно диференціюють Галичину (та Буковину і Закарпаття) од Великої України, зрештою, Волині та Поділля заодно, що і виявилось в рухах опору. Лише з шістедисятих років минулого століття протест віднайшов інші (ліберальніші) форми (чи не тут мала бути аналогія з 40-річним походом Мойсея?). Отож, маємо аж круглу дату од часів останньої війни, чи то пак, переходу її у довготривалу контраверсійну форму. Буття проекту "Україна" все більш підштовхує галичан до самоідентифікації. Байки про неспроможність західно-української державности вилискують своєю недовершеністю, позаяк, транзитні магістралі (між ЄС і Сходом), багата культурна і історична спадщина, гірськолижні курорти в Карпатах, екологічно чистий Дністер, реакраційні ресурси назагал як такі, родючі чорноземні грунти, поклади корисних копалин, незрівняно ширша, в порівнянні з рештою України, інтеграція з країнами ЄС(теперішніми і майбутніми) і таке інакше і так далі зумовили вибір вектору ментального антропонезу посполитих, й нема на те ради, і поготів. Чекаймо найближчим часом на гаплик-оказію від СГО і завчаймо слова галицького гімну, написаного ще пам’ятної весни народів 1848 року.

Мир Вам, браття, всі приносим.
Мир - то наших вітців знак,
Миру в неба всі ми просим,-
Чи багатий, чи бідняк.
Разом руки собі даймо,
І як браття ся любім,
Одні одним помагаймо,
До одної цілі йдім.
І рознесем піснь новую,
Гей, делеко в чужину,
І свободу молодую
Повітаєм як весну.

Р.S.
Весна таки обов'язково прийде, по зимі, зазвичай, буває саме так. Отож, будімо в собі звіра вузькогалицького космополітичного сепаратизму, даймо йому харч і поживу, підлиймо масла в жертовне вогнище.

Джерело: Вівтар

версія для друку

yrij.net
© Рух Відродження Галичини